МЫ ПОМНИМ

IFEF-Lobanovsky

Saturday, May 27th

Last update02:13:48 PM GMT

Font Size

Screen

Profile

Layout

Direction

Menu Style

Cpanel

27.09.2013 /// Повернення Лобановського (часть 1 и 2)

by Модератор

Повернення Лобановського. Частина перша. Буремні дев’яності.

Повернення Лобановського. Частина перша. Буремні дев’яності.

Роман Сиволап. 1927.kiev.ua

Цією статтею ми розпочинаємо цикл нарисів про перевтілення «Динамо» з посередньої команди кризового регіону до одного з лідерів європейського футболу в середині 90-х років минулого століття. Вважаємо, що запропоновані матеріали будуть цікавими як шанувальникам футболу, котрі пережили ці дивовижні роки підйому «Динамо», так і поколінню юних уболівальників. Автор не має на меті втекти від реальності сьогодення до солодких спогадів славних часів. На мою скромну думку, спадок, залишений Лобановським, Базилевичем і Зеленцовим, не втратив своєї актуальності й сьогодні, як би його не намагалися знецінити, апелюючи «досягненнями» «хранителів конспектів».

Дев’яності роки минулого століття принесли з собою нелегкі випробування для громадян України. Імперія розвалилася і залишила непідготовлених людей сам-на-сам з проблемами, від вирішення яких залежало їх виживання.

Нелегкі часи переживав і футбол. Рівень чемпіонату України був низьким. Більшість клубів потерпало від відсутності належного рівня фінансування. У той же час, після приходу до керівництва Григорія Суркіса, київське «Динамо» стало поступово демонструвати динаміку прогресу.

У 1994 році кияни під керівництвом Йожефа Сабо потрапили до групового турніру розіграшу Ліги чемпіонів. Здобули в тому турнірі лише одну перемогу, але яку! У Києві при заповненому «Олімпійському» в драматичному матчі (у ході зустрічі кияни поступалися з рахунком 0:2) був битий «вічний ворог» – московський «Спартак».

1994 рік. Матч Ліги чемпіонів. "Динамо – Спартак 3:2

Той турнір Ліги чемпіонів явив світу цілу когорту вихованців київської футбольної школи: 19-річних Шовковського і Ващука, 18-річного Шевченка. Вирішальний м’яч у переможному матчі зі «Спартаком» провів юний Сергій Ребров, який перейшов до «Динамо» з Донецька. Лідерами колективу були вже досвідчені Олег Лужний і Віктор Леоненко. Останній – головна зірка чемпіонату України того часу. Його тричі поспіль визнавали кращим гравцем України.

Узимку 1995-го кияни уклали контракти з лідерами «Дніпра» – Максимовим, Коноваловим, Похлебаєвим, Беженаром, запросили з Росії Юрія Калітвінцева. Йожефа Сабо на тренерському містку змінив Володимир Онищенко. Але в уславленого форварда 70-х не вийшло безпроблемно ввести в гру «Динамо» новачків. Першість кияни завершили на чолі з Миколою Павловим, що прийшов разом із гравцями з Дніпропетровська. У літнє міжсезоння команду знову очолив Йожеф Сабо.

У сезоні 1995/96 років динамівці знову вийшли в груповий етап Ліги чемпіонів. Перший матч турніру з грецьким «Панатінаікосом», виграний киянами з рахунком 1:0, засвідчив, що в команди непогані перспективи у боротьбі за вихід в плей-офф. Але через день після матчу українські вболівальники отримали шокуючу звістку про спробу підкупу іспанського арбітра Лопеса Ньєто. У результаті команду зняли з розіграшу Ліги чемпіонів і відлучили від єврокубків на три роки.

1995 рік. Матч Ліги чемпіонів. "Динамо" (Київ) – "Панатінаікос" 1:0

Керівництво клубу приклало титанічних зусиль для повернення в єврокубки. В УЄФА пішли киянам назустріч і допустили команду до розіграшу Ліги чемпіонів 1996/97 років. Важливу роль у пом’якшенні покарання відіграв перший Президент незалежної України Леонід Макарович Кравчук.

Уболівальники «Динамо» з нетерпінням очікували початку єврокубкого сезону 1996/97 років. Узимку динамівці виграли Кубок Співдружності, перемігши у фіналі чемпіона Росії «Аланію», головним тренером якої був Валерій Газзаєв. У Києві сформувався непоганий колектив, молоді футболісти «Динамо» вже здобули досвід, змужніли; Лужний, Калітвінцев, Леоненко, Максимов, Похлебаєв, Беженар були в оптимальному для футболістів віці. Команду поповнили кращі гравці Білорусії – Хацкевич і Белькевич. Уболівальники чекали перемог.

Фінал Кубка Співдружності-1996. "Динамо" - "Аланія" 1:0

У кваліфікації до Ліги чемпіонів жеребкуванням визначено в суперники киянам віденський «Рапід». Усі були впевнені в подоланні австрійського бар’єра. У підсумку кияни поступилися супернику без шансів: 0:2 – на виїзді, 2:4 – удома. Пропоную переглянути фрагменти домашнього матчу.

1996 рік. Кваліфікація Ліги чемпіонів. "Динамо – Рапід" 2:4


Виступ у Кубку УЄФА підопічних Сабо також не був вражаючим. Динамівці поступилися швейцарському «Ксамаксу» за сумою двох матчів: 0:0 – у Києві, 1:2 – у Невшателі.

Розчаруванню вболівальників не було меж. Чи не єдина віддушина в тяжких умов життя 90-х – футбол також не приносив радості. Маючи непоганих футболістів, Сабо так і не вдалося створити конкурентноздатну команду. Почався регрес якості гри порівняно з минулими роками. У таких умовах повернення Лобановського з Кувейту було оптимальним рішенням.

Повернення Лобановського. Частина друга. Знову в "Динамо".

Повернення Лобановського. Частина друга. Знову в "Динамо". Поразки в матчах європейських кубків восени 1996 року, звісно, не могли задовольнити керівництво клубу на чолі з президентом Григорієм Суркісом. Для забезпечення розвитку клубу необхідні були нові рішення. Звичайно, найлогічнішим здавалося повернення в Київ Валерія Васильовича Лобановського.

В усякому разі, так вважається з точки зору сьогодення. У той час усе не було настільки однозначним. Поразки збірної СРСР на Чемпіонаті світу в 1990 році надали можливість численним критикам Лобановського виплеснути всю злість, яка накопилася за чотири роки після тріумфального сезону 1986-го. Тренеру пригадали все: обережну гру, склад з одним форвардом, Федю Черенкова.

Лобановський стомився пояснювати причини поразок. Пам’ятаю, в одному інтерв’ю, в якому ведучий культового «Футбольного огляду» Володимир Перетурін просто-таки допік питаннями про одного форварда і відсутність Черенкова, Валерій Васильович спересердя відповів, що, мабуть, він відстав від тенденцій розвитку світового футболу, і побажав, аби прийшли нові тренери, більш сучасні.

У цей час Лобановському прийшло запрошення від Федерації футболу Об’єднаних Арабських Еміратів очолити національну збірну. Валерій Васильович його прийняв. Чи було це рішення помилкою? Не нам вирішувати.

Після Євро-88 власники кращих італійських клубів («Інтера» і «Ювентуса») хотіли бачити класика тренерського мистецтва на чолі своїх команд. Залізна завіса не дозволила цим намірам утілитися в життя. Після італійського фіаско таких запрошень уже не було. Лобановський їде в ОАЕ за смішні, як на сьогодні, для одного з кращих тренерів світу гроші – 20 тисяч доларів на місяць.

Повернемося в 1996 рік. Лобановський уже сьомий рік на Близькому Сході, після ОАЕ тренує збірну Кувейту. В Україні потроху починає стабілізуватися ситуація після часів розрухи, гіперінфляції та зубожіння. Восени 1996 року Григорій Суркіс, нарешті, вирішив повернути головний футбольний скарб України додому.

На шість років Лобановський узагалі практично зник з інформаційного простору України. Виявилося, що Валерій Васильович змінився зовні, значно поповнів. Люди, які з ним працювали до від’їзду і після повернення, відзначали, що змінився й характер Лобановського – він став м’якшим. Але жорсткість у ставленні до підопічних у тому «Динамо» вже й не була потрібна. Молоді динамівці широко відкритими очима дивилися на легендарного тренера, ловили кожне його слово, з великим завзяттям узялися за роботу.

Перший турнір, в якому уболівальники побачили нове «Динамо» Лобановського, був Кубок Співдружності-1997 в манежах Москви.

Кияни до півфінальних матчів не відчули ніяких проблем із суперниками. Киргизький «Металург» (Кадамжай) був переможений із рахунком 9:1, литовська «Кареда» – 5:1, вірменський «Пюнік» – 2:0, молдовське «Зімбру» – 2:0. У півфінальному матчі виникли труднощі:  латвійський «Сконто» вдалося здолати лише в серії пенальті після 0:0 в основний час.

Фінальний матч зі «Спартаком» подарував справжню насолоду уболівальникам футболу. Пропоную переглянути відеоогляд.

Кияни здобули другий поспіль Кубок Співдружності, але головне, що вразило уболівальників, – це позитивні зміни в якості гри. Команда почала діяти організованіше, компактніше, атаки стали швидшими, кожен гравець знав свій маневр.

Уболівальники з оптимізмом чекали на початок нового сезону. Те, що потім сталося, перевершило всі їхні сподівання.

Зміни в складі «Динамо» влітку 1997 року були мінімальними. Команду поповнив крайній захисник маріупольського «Металурга» Олександр Радченко.

Віктор Леоненко довго відновлювався після травми. Лобановський так і не знайшов місця в складі гравцеві, котрий до цього вважався кращим в Україні. Валерій Васильович вирішив, що в пари Шевченко – Ребров більше перспектив. Леоненко дуже образився на метра. Зараз, коли Віктор Євгенович працює експертом, це відчувається. Як і заздрощі Леоненка до успіхів Шеви.

Андрія Гусіна Лобановський перекваліфікував в опорного півзахисника. Із посереднього форварда «Динамо-2» був створений півзахисник захисного плану світового рівня.

«Динамо» без проблем подолало в першому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів валлійський «Баррі Таун» – 2:0, 4:0.

У другому раунді кваліфікації на киян чекав датський «Брондбю», досить потужний клуб, який у минулому сезоні розтрощив на чужому полі одного з лідерів тогочасної Бундесліги – «Карслруе» з Хесслером у складі.

Завдання виходу в груповий турнір кияни вирішили вже в першому гостьовому матчі, в якому перемогли – 4:2. Господарям не допомогло навіть дуже лояльне суддівство. Арбітр призначив два пенальті після звичайної боротьби під час подачі кутових.

У домашньому матчі кияни не ризикували. Отримавши м’яч у свої ворота в середині першого тайму, футболісти «Динамо» не пішли вперед великими силами. Такий рахунок виводив киян у груповий турнір Ліги чемпіонів. «Брондбю» також не ризикував, у підсумку вдовольнився почесною перемогою над майбутньою грозою «Барселони» з рахунком 1:0.

Жеребкування було занадто суворим до киян. Каталонська «Барселона» з новим тренером Луї ван Галем, який вважався на той час найбільш перспективним у світі, з Рівалдо, Фігу, Луісом Енріке і Дюгаррі в складі. Віце-чемпіон англійської Прем’єр-ліги «Ньюкасл» на чолі з Кені Далглішом, Ширером, Барнсом та Аспрілья у складі. Чемпіон Нідерландів «ПСВ» на чолі з Діком Адвокатом, Люком Нілісом, Стамом і Коку в складі.

Про груповий турнір поведемо розмову в наступному матеріалі.

Далі буде.


     

    • За стиль и содержание рекламных объявлений редакция ответственности не несет. Мнения, высказанные в авторских материалах, не всегда совпадают с мнением редакции.
    • Все материалы защищены. Все права соблюдены.
    • При использовании любых материалов ссылка с указанием электронного адреса обязательна.

    Размещение рекламы на сайте: ifef-lobanovsky@mail.ru  или по телефону + 49 (0)511 3351081



    • IFEF - Lobanovsky
      Wörthstrasse 38, 30161 Hannover
      Germany
    • + 49 (0)511 33-510-81  / Germany /
      + 1 215 969-4780 / USA /

    Международный фонд развития футбола имени Валерия Лобановского